Головна | Історія | Історія району | Державні закупівлі | Новини | Про заповідник | Послуги | Інфраструктура | Екскурсії | Музеї | Європейський проект | Контакти  
     
 

Фотографії






Історія

Історія виникнення міста Хотина та Хотинської фортеці

Хотин - місто районного підпорядкування, центр Хотинського району, який  на заході межує з Заставнівським, на півдні - з Новоселицьким, на сході - з Кельменецьким районами Чернівецької області, а на півночі - з Тернопільською і Хмельницькою областямми. Розташований на правому березі Дністра, в середній його течії. До найближчої залізничної станції Кам'янець-Подільський - 20 км., до обласного центру Чернівці - 65 км.. Населення 12 тисяч чоловік.

Хотин - одне з найвідоміших і найдавніших міст України, яке в 2002 році відзначило своє 1000-ліття. Адже саме на початку ХІ століття простежується його безперервний розвиток, який згідно з даними археологічних досліджень, та відомостями писемних джерел, не припинявся відтак протягом всього другого тисячоліття. Хоча на території міста виявлено стоянки первісних людей поселення трипільської культури, ранньозалізного та ранньослов'янського часу, проте між ними не існувало прямої спадкоємності. Поселення, що передували місту Хотину, були  звичайними  землеробськими селищами які, не відрізнялися від інших поселень Середнього Подністров'я.

Виникнення  раньосередньовічного міста Хотина фахівці розглядають як безпосередній наслідок включення території між Карпатами і Дністром до складу Київського князівства наприкінці Х століття (приблизно в 993 - 1001р.р.), коли великий Київський князь Володимир остаточно підкорив літописні племінні княжіння східних хорватів і тиверців. Одним із центрів князівської  влади став хотинський замок, споруджений на рубежі Х-ХІ століття на скелястому  мису заввишки 20 метрів, розташованому між каньйоном Дністра і вузьким  дугоподібним каньйоном струмка,  який  огинав цей мис із західного і північного боків. Будучи адміністративним центром замок контролював також єдину дорогу , що виходила  з віковічних лісів берегом струмка до переправи на Дністрі, саме біля підніжжя скелі, на якій височіла твердиня. 

Згідно з традиціями давньоруського оборонного зодчества, перші укріпленні були дерев'яно - земляними . Їх основу становив земляний вал, зміцнений зрубними конструкціями. Незважаючи на те , що вони не збереглися, існування замку-дитинця в ХІ столітті не викликає сумнівів. Адже лише за його навності міг виникнути посад, рештки якого археологи виявили з південного боку на площі 20 га.. Мабуть від самого початку це місто мало назву Хотин «Хотінь». Вона походила від слов'янського імені Хотин (Хотін), поширеного саме в ХІ - ХІІ ст.. В сучасній мові його смислове значення відповідає прикметнику "бажаний", "жаданий". Можливо так звали першого князівського воєводу, який керував спорудженням замку.

Молдавський і румунський письменник історик Б.П.Хашдеу у своїх творах зазначає: "наївна народна легенда говорить, що хотинська фортеця вперше була збудована ще при житті Ісуса Христа"(Хашдеу Б. Избраннное. - Кишнёв 1978 год - С.186)

Енциклопедичний словник Брокгауза-Єфрона (С-Петербург, 1903) на сторіці 588 повідомляє, що заснування міста Хотина приписується вождю даків - Котизону, від імені якого і названо було місто. А спорудження Хотинської фортеці відноситься до часу панування тут генуезців, які мали на березі Дністра торгові бази і факторії.

У 1961 році в Хотині працювала наукова екпедиція Чернівецького краєзнавчого музею ,  в якій взяли участь знавці оборонної архітектури з Києва на чолі з професором Г.Н.Логвином, археологи з Кишинева, студенти Чернівецького університету під керівництвом відомого археолога Б.О.Тимощука, краєзнавці з Чернівців. Протягом чотирьох літніх сезонів дослідники розкопували стародавні руїни, збирали речі, ретельно вивчали культурні нашарування. І поступово вимальвувалась початкова історія Хотина, історія, яка незасвідчена писемними джерелами. Археологічні розкопки засвідчили, що тут жили люди ще в мідному віці - близько п'яти тисяч років тому. Селилися на мисі і в ранньозалізну епоху (перше тисячоліття до н.е.).

Саме тут почав свій розвиток і Хотин. З початку це була невелика, збудована східними слов'янами дерев'яна фортеця, її незначні рештки виявлені під час розкопок. На жаль, встановити час побудови дерев'яної фортеці, а отже і Хотина невдалося, бо у зв'язку з будівництвом кам'яного замку найдавніші культурні нашарування були зруйновані. Поряд з дерев'яною фортецею і одночасно з нею існувало неукріплене селище. На його території розкопані напівземлянкові житла з печами - кам'янками,  які   датуються  ІХ - Х століттям, а на глибині 1.2 - 1.4 метра виявлено культурний шар VII - VIII століть. Ці матеріали свідчать про існування Хотина як слов'янського поселення вже у VIII столітті. З того часу життя на його території не припинялось.

В Х - ХІ ст. Хотин входив до складу Київської Русі. У розвитку древнього Хотина велику роль відігравала торгівля. Його укріплення охороняли велику переправу на Дністрі та стримували грабіжницькі набіги завойовників. І у ХІІ - ХІІІ ст., коли Хотин входив до складу Галицько-Волинської держави, його розвиток був тісно пов'язаний з торговим шляхом, що проходив по Дністру. Про це свідчить скарб монет ХІІ - ХІІІ ст., знайдений у Хотині у 1889 році, який відразу ж потрапив до найбільшого монетного зібрання Російської імперії - ермітаж у Санкт-Петербурзі. В ньому  більше тисячі монет які походять із Верхньої та Нижньої Саксонії, Тюрінгії, Чехії, Угорщини та інших західноєвропейських країн. На думку дослідників (Пивоваров С.В. «Таємниця хотинського скарбу брактеатів» Питання стародавньої та середньовічної історії, археології і етнографії. - Чернівці. 1997 - Вип. 4. - С. 13-19), саме з цих територій монети потрапили до Подністров'я, найвірогідніше через землі Семиграддя.

У ХІІІ столітті за наказом князя Данила Галицького у Хотині замість дерев'яної побудували кам'яну фортецю, яка на своєму віку неодноразово реконструювалась і розширювалась, руйнувалась завойовниками і знову відбудовувались. 

Наприкінці ХIV століття Хотин увійшов до складу Молдавської  держави. Побоюючись, з одного боку  - Польщі і з другого - Туреччини, воєвода Молдавії Стефан ІІІ Великий, який правив з 1457 по 1504 рік значно розширив кордони фортеці. Руками кріпаків було зведено мур завтовшки 5 метрів і висотою 40 метрів. Оскільки на озброєння в армії з'явилася вогнепальна артилерія, у фортеці копаються глибокі підвали, спеціальні підземні приміщення для воінів. Усе подвірря фортеці вимощується кам'яними плитами. При розкопках внутрішнього подвір'я археологи виявили  керамічний водопровід, що простягався майже на километр у бік від річки. Це свідчить про високу культуру місцевих будівельників. Фрагменти водопроводу, каналізаційних труб експонуються у Хотинському музеї.

Хотин був прикордонним містом Молдавії, мав досить міцні укріплення. У  Хотинській  фортеці -  резиденції молдавських господарів у продовж XV- XVI століть було написано багато феодальних грамот, розпоряджень, звернень. Майже в усіх грамотах-листах поруч з іншими старостами цинуту та міста, є підпис коменданта фортеці Хотина. Про це свідчить збірник документів Стефана Великого - том 2 за 1913 рік за редакцією Іоана Богдана.  



повернутися назад
 
   
 
Європейський проект "Створення інтегрального туристичного продукту для розвитку культурного туризму на Буковині"